Загальна характеристика. Хрящові риби (відомо близько 630 су¬часних видів) поширені переважно у солоних водоймах (лише де¬які види трапляються у прісних водоймах). Скелет у них повністю хрящовий. Кожна зяброва щілина відкривається самостійним от¬вором із боків чи знизу голови. Зябрових кришок та плавального міхура немає. Запліднення внутрішнє, розвиток пря¬мий. За іншими ознаками хрящові риби суттєво не відрізняються від кісткових. Про загальний вигляд хрящових риб можна скласти уявлення, розглянувши як приклад акулу. На голові акули розташо¬вані органи зору (очі), є парні ніздрі, що ведуть до нюхових капсул, та напівмісяцеподібний поперечний ротовий отвір, оточений щелепами. З боків голови містяться зяброві щілини (5-7 пар), а зверху - пара отворів - бризкальця (недорозвинена перша пара зябрових щілин). Передня частина голови видовжується, утворюючи рило. Хвостовий плавець - потужний орган руху. Його верхня лопать знач¬но більша за нижню. Тіло може бути видовжене, обтічне (акули) чи сплющене зверху донизу і широке (скати). У головному мозку хрящових риб порівняно з кістковими краще розвинений передній мозок, а середній мозок та мозочок менші за розмірами. Сечоводи (вивідні протоки видільної системи) та статеві протоки відкриваються в особливе розширення заднього відділу ки¬шечнику — клоаку. Запліднення у хрящових риб внутрішнє. Самці за допомогою органів парування, на які перетворені внутрішні частини їхніх че¬ревних плавців, вводять сперматозоїди всередину статевих проток самки, де і відбувається внутрішнє запліднення. Розвиток прямий. Яйце має запас поживних речовин та оточене захисними оболонка¬ми. Одні види хрящових риб яйця відкладають назовні, з них через певний час виходить молода особина. В інших видів яйце розвивається у яйцепроводах самки. Воно приростає до стінки яй¬цепроводу, і зародок живиться за рахунок материнського організму. Згодом риба народжує живе маля (явище живонародження). Різноманітність хрящових риб. Представниками кла¬су Хрящові риби є акули та скати. Надряд Акули об'єднує хрящових риб з обтічним видовженим тілом. Шкіра вкрита лусками, які занурені в її товщу, а назовні ви¬ступає лише спрямований назад виріст луски — зубчик. Подібну будову мають і зуби акул, які виникли з лусок. Луски збудовані з особливої речовини, що входить до складу зубів усіх хребетних. Більшість акул — хижаки, що полюють у товщі води на різнома¬нітних тварин: від дрібних планктонних організмів до великих за розмірами інших видів риб, головоногих молюсків та водяних ссавців (дельфіни, тюлені тощо). Здобич вони заковтують цілком або розди¬рають на шматки зубами, розміщеними на щелепах у кілька рядів. У великій печінці акул накопичується жироподібна речовина, що зменшує питому масу риби. Це важливо для забезпечення плаву¬чості, оскільки у хрящових риб немає плавального міхура, який ви¬значає плавучість кісткових риб. Акули відкладають від одного до 500 яєць або народжують водночас від 2 до 100 молодих особин зав¬довжки від 5 (у карликової акули) до 150 см (акула-лисиця). Відомо близько 250 сучасних видів акул. За розмірами вони бувають від 20-30 см (так звані катранові та кунячі акули) до 20 м завдовжки та масою до 14-20 тонн. Такі велетні (велетенська та китова акули), проте, живляться тільки планктоном та дрібною рибою. Небезпечними для людини є близько. 50 видів акул, що полюють на велику здобич. Із них найвідоміші тигрова акула завдовжки до 9 м та риба-молот, названа так тому, що її голова розширена в боки молотоподібне. Поблизу Чорноморського узбережжя України трапляється один вид акул — катран. Він має близько метра завдовжки і не є небез¬печним для людини. Зграйки катранів полюють на риб, молюсків, ракоподібних. Самки народжують живих нащадків. Надряд Скати. Відомо близько 350 сучасних видів скатів. Вони живуть у морях на глибинах до 3000 м. Деякі мешкають у прісних водоймах (австралійська риба-пилка, річкові хвостоколи тощо). Тіло більшості скатів пласке, широке та дископодібне (за винятком пилоносих скатів, які за формою нагадують акул). Шкіра з шипастими лусками або гола. Під час плавання скати хвилеподібне руха¬ють дуже великими грудними плавцями, а хвостовий плавець роз¬винений слабко. Живляться вони ракоподібними, молюс¬ками, рибою, деякі - дрібним планктоном. В електричних скатів є спеціальні утвори для полювання та захисту — електричні органи, що становлять собою видозмінені м'я¬зи. При збудженні вони здатні давати розряд напругою від 8 до 300 вольт. Цікаво, що такі органи є і в деяких кісткових риб (елект¬ричний вугор, електричний сомик та ін.). У Чорному та Азовському морях поширені шипуватий скат (морська лисиця) та хвостокіл (морський кіт). У хвостовому відділі останнього є довга отруйна голка, якою він може небезпечно пора¬нити необережну людину. 2. До класу Кісткові риби належить переважна більшість видів риб (понад 20 тисяч). Вони живуть у морських та прісних водоймах на різних глибинах, що зумовлює різноманітність форм їхнього тіла й розмірів. Мають скелет, який повністю або частково скла¬дається з кісткової тканини. Зябра прикриті кістковими зяброви¬ми кришками. Кісткові риби мають плавальний міхур. Заплід¬нення у них переважно зовнішнє, а розвиток непрямий. Зовнішня будова. Незважаючи на велике різноманіття кісткових риб, усі вони мають спільні риси зовнішньої будови. Тіло складається із трьох відділів: голови, тулуба та хвоста. На голові розташовані парні очі та ніздрі, ротовий отвір і зяброві кришки, по задньому краю яких проходить межа між головою та тулубом. На тулубі містяться парні (грудні та черевні) і непарні (спинні та анальний) плавці. Межа між тулубом та хво¬стом проходить на рівні анального отвору. Хвіст закінчується хво¬стовим плавцем. Плавці - це складки шкіри. Всередині них розміщені опорні плав¬цеві промені з особливої пружної та міцної сполучної тканини. Хвосто¬вий плавець спричинює поступальний рух риби; непарні плавці забезпечують стійкість тіла під час плавання, парні — є «кермом», а та¬кож за допомогою їх риба може плисти з невеликою швидкістю (на¬приклад, коли підкрадається до здобичі у заростях водяних рослин). Покриви. Тіло кісткових риб вкрите лускою, яка звичайно має вигляд тонких напівпрозорих пластинок, що черепицеподібне на¬кладаються одна на одну. Це означає, що своїм переднім краєм лус¬ка занурена в шкіру, а задній — налягає на луски наступного ряду. Із ростом тварини збільшуються і луски, наростаючи ша¬рами. За нашаруваннями луски визначають вік риби. Шкіра має багато залозистих клітин. Вони виділяють слиз, який захищає тва-рину від проникнення хвороботворних організмів та полегшує пла¬вання, зменшуючи тертя об воду. Внутрішня будова. Скелет кісткових риб складається із хребта, черепа та скелета плавців. Хребет представлений хребця¬ми, що мають тіло та дуги. Отвори верхніх дуг утворюють хребтовий канал, в якому міститься спинний мозок. За особливостями будови хребці поділяють на тулубові та хвостові. Нижні дуги тулубових хребців не змикаються, вони становлять собою відростки, до яких приєднуються ребра. Нижні дуги хвостових хребців зливаються і утворюють канал, через який проходять кровоносні судини. Перед¬ня частина хребта нерухомо з'єднана з черепом. У черепі кісткових риб розрізняють черепну коробку, яка скла¬дається з великої кількості нерухомо з'єднаних між собою кісток, кісток щелеп та зябрових дуг. Щелепи слугують для захоплення їжі. До зябрових дуг кріпляться зябра. Скелет плавців представлений променями. Скелет парних плавців (грудних і черевних) включає ще й пояси кінцівок. До них приєднуються м'язи, що рухають плавці. М'язи краще розвинені на спинному боці й у хвостовому відділі. Вони мають сегментарну будову, тобто утворюють послідов¬ний ряд подібних частин. Крім того, є особливі м'язи, які рухають щелепи, парні плавці та зяброві кришки. Травна система. У кісткових риб ротовий отвір веде у ротоглоткову порожнину, з боків задньої частини якої розміщені зяброві щіли¬ни. На дні ротоглоткової порожнини є м'язистий виріст - язик, який бере участь у ковтанні (проштовхуванні їжі з ротоглоткової порожни¬ни у стравохід). У більшості видів у цій порожнині міститься велика кількість зубів, розташованих не лише на щелепах, а й на інших кістках. За допомогою зубів риби утримують здобич. Ротоглоткова порожнина веде до стравоходу, який відкривається у шлунок. Травлення починається у шлунку і триває у кишечнику під впливом травних соків, що виділяють клітини стінок цих відділів, а також травні залози: печінка та підшлункова залоза. За характе¬ром живлення серед кісткових риб є хижаки, рослиноїдні або види зі змішаним типом живлення. Плавальний міхур характерний для більшості видів кісткових риб: він допомагає їм триматися у воді. Це тонкостінний виріст стравоходу. В одних видів плавальний міхур зберігає зв'язок із кишечником (напр., короп, лящ, оселедці), а в інших — втрачає його (напр., річковий окунь). Об'єм газів у плавальному міхурі змінюється залежно від потреб тварини. Ті риби, в яких плавальний міхур зберігає зв'язок із ки¬шечником, змінюють об'єм газів, проковтуючи пухирці повітря і про¬пускаючи їх через кишечник або ж, навпаки, випускаючи повітря у зворотному напрямку. У риб, плавальний міхур, яких не зв'язаний із кишечником, об'єм цього міхура змінюється завдяки газообміну, що відбувається у ньому: надлишок газів у міхурі розчиняється в крові, яка тече по капілярах у його стінках, внаслідок чого об'єм міхура зменшується. Коли, навпаки, газ із крові вивільняється, то об'єм міху¬ра збільшується. Змінюючи об'єм плавального міхура, риби зміню¬ють свою питому масу, тобто стають легшими чи важчими у воді, вна-слідок чого без особливих зусиль можуть тривалий час перебувати на певних глибинах. Дихальна система. Органи дихання — зябра — розташовані на зябрових дугах. Ззовні краю кожної зябрової дуги є два ряди зябрових пелюсток червоного кольору. В них міститься велика кількість дрібних кровоносних судин (капілярів) і відбувається газо¬обмін. Риба заковтує воду ротом. Завдяки рухам зябрових кришок, вода проходить через глотку, омиває зяброві пелюстки і виходи ... Читати далі »

Прошло столько лет - столько всякого-разного повидали мы за прошедшие с тех
пор времена, очаровывались, превращались в скептиков и ворчунов,
преодолевая, однако, глухой скепсис при малейшем проблеске надежды на
хороший футбол в исполнении наших игроков, но дожившие до наших дней
специалисты, либо выходившие на поле и с честью сопротивлявшиеся баскам,
либо смотревшие на них с трибун, ничуть не сомневаются, что эта потрясшая
Москву и другие футбольные города Союза команда не уступала по классу
бразильцам пятьдесят восьмого года.
Баски приехали к нам в июне 1937 года - чемпионат страны еще не начался, в
тот год с его открытием затянули до двадцатых чисел июля. Но ни у кого бы
не повернулся язык сказать, что команды наши еще не готовы и гости, таким
образом, имеют фору.
Баски прибыли из Испании - страны, расколотой гражданской войной. Война в
Испании - тема щекотливая и обширная. И вроде бы зачем ее втискивать в
рамки истории отечественного футбола. Но и наступившего перед войной (а не
только после войны, как привыкли считать) футбольного бума не понять, не
вникнув в отношение и советских людей, и советского начальства к испанским
антифашистам, прибывшим в образе вольных футбольных посланников.
Судя по кинофильмам, газетам и книгам, официально трактующим то время,
каждый советский человек рвался в Испанию, мечтая встать в ряды
республиканской армии, воюющей против Франке.
С другой стороны, помощь советского правительства выражалась в
завуалированной форме - и наши офицеры, выступавшие в качестве военных
советников у командиров-антифашистов, и наши летчики, дравшиеся с
франкистами в испанском небе, носили иностранные псевдонимы...
В Советский Союз эвакуировали испанских детей, среди которых кстати, был и
ставший популярным в конце сороковых начале пятидесятых годов торпедовский
защитник Агустин Гомес, по-доброму напутствовавший и Валентина Иванова, и
Эдуарда Стрельцова.
По Москве прошел слух, что в команде басков есть игроки - бойцы
республиканской армии. И Москва по-братски встречала футболистов из
Испании, уважая в них не только высококлассных мастеров футбола, но и
героев сопротивления фашизму.
... Поражение "Локомотива" в первом матче со счетом 1:5 никого из
болельщиков не убило горем. "Локомотив" в конце концов не "Спартак" и не
"Динамо". Да и огорчились бы все, не соответствуй баски своей репутации.
Интерес к последовавшим матчам только поднялся. В Москву из разных городов
СССР поступило свыше двух миллионов заявок на билеты. Наслышанные о
громадности столичного стадиона "Динамо" провинциалы, по-видимому плохо
себе представляли, что трибуны и с максимумом прорвавших кордоны
безбилетников не вместят и шестидесяти тысяч...
В том, что московское "Динамо" даст баскам настоящий бой, никто из знатоков
не сомневался. Да, в предыдущей встрече все смогли убедиться, что Регейро,
Лангара, Горстеница, Ираррагори и участник недостижимого для советских
игроков тогда чемпионата мира Силаурен - не дутые величины. Но динамовцам
ли комплексовать? Любители футбола прекрасно помнили, что после матча в
первый день нового, тридцать шестого на стадионе "Парк де Пренс" в Париже
международная пресса восторгалась Якушиным, очаровавшим парижан своим
дриблингом Ильиным, Лапшиным и особенно Смирновым в центре атаки. Каждый из
перечисленных был заявлен и на московский матч. Любопытно, что в составе,
вышедшем против басков, было три будущих тренера сборной СССР: Якушин и
Гавриил Качалин - по футболу и Аркадий Чернышев - по хоккею с шайбой.
Качалин и Чернышев играли в полузащите.
Динамовцы не просто дали бой, а почти весь первый тайм имели неоспоримое
преимущество. Сергей Ильин открыл счет - и по ходу игры ожидалось его
непременное увеличение. Но вместо этого перед самым перерывом баски за три
минуты забили два гола приглашенному из ростовского "Динамо" вратарю
Николаю Боженко. Во втором тайме хозяева поля не только отыгрались, а и
преимущества в интенсивности действий себе не вернули.
Испанский тренер Педро Вальяно (в прошлом сам игрок с мировым именем)
сказал про динамовских фаворитов примерно те же слова, что и французская
пресса. Однако не смог скрыть недоумения: почему мастера такого класса до
сих пор играют по архаичной системе "пять в линию", когда все уважающие
себя клубы международного уровня давно перешли на "дубль вэ". Он предложил,
что при всех талантах коллег, перед которыми Вальяно снимает берет, у них
нет шансов соперничать с клубами, избравшими современную тактику.
При всем встречном уважении к испанцу никто из талантов ему не поверил.
И в недоверии своем к иностранным советам все укрепились после матча в
Ленинграде, где в сборной города Пека Дементьев и Валентин Федоров
выглядели как бы не неискуснее басков, а Сазонов с Кряжковым забили по мячу
- и матч закончился вничью.
Поскольку следующую игру проводили в статусе сборной "Динамо", из
Ленинграда выписали Пеку и Федорова, а из Тбилиси затребовали вратаря
Алексея Дорохова и защитника Шоту Шавгулидзе, соединили с лучшими по
впечатлению от предыдущего московского матча - и вышли на динамовское поле
преисполненные уверенности.
... К тридцатой минуте проигрывали 0:4. Но острить насчет уверенности не
станем. За оставшиеся до конца тайма пятнадцать минут Пека, Смирнов и
Семичастный три мяча отыграли, а не успел начаться второй тайм, как Смирнов
забил баскам и четвертый гол...
В спорте, однако, справедливость торжествует не чаще, чем в обыденной
жизни, когда нет фарта. Фарта в тот день "Динамо" явно недоставало. Опытные
(точнее, искушенные в тактике) баски добили уставших (подсевших, как
футболисты говорят) соперников - 7:4.
По каким-то причинам, даже Старостиными в своих мемуарах не обнародованным,
"Спартак" не должен был участвовать в серии матчей с басками. И "Спартаку"
бы судьбу благодарить, что спасла их от позора. А они, наоборот, нажали на
комсомольского вождя Кесарева, с которым Старостины, как сыновья царского
егеря, нередко вместе охотились, пустили в ход все прочие свои связи,
давили на общественность (Старостины не только с начальниками дружили, но и
с писателями, актерами, газетчиками) - вынь и положь им разрешение на
незапланированный матч с басками.
И выбили-таки себе разрешение. Теперь осталось только выиграть. Об ином
результате не могло быть и речи. Не хотелось бы сгущать излишне краски. Но
шел-то тридцать седьмой год. И проигрыш, прощенный (и прощенный ли,
неизвестно еще было) в порядке исключения "Динамо", мог спартаковским
покровителям стоить голов (не футбольных, а собственных). Да и
самостоятельность Старостиных начала раздражать наверху. О чем Старостины
знали, конечно. Но на то они и Старостины, чтобы во имя чести ставить на
карту судьбу...
Конечно, и "Спартак" свой состав усилил максимально. Из Киева призвали
Шиловского и Щегоцкого, из ПДКА - Малинина, из "Локомотива" - Теренкова, а
из "Металлурга" - к радости, наверное, всех болельщиков страны - Григория
Федотова. Он тогда еще играл на левом краю - место центрофорварда, как
всегда, занял спартаковский баловень Болгар (Владимир Степанов).
Но решающим в подготовке к этому матчу было то, что спартаковские вожаки,
насмотревшиеся на поражения динамовцев, поняли наконец, что одного
подкрепления талантами из других клубов мало. Что баски могут быть побиты
лишь неожиданным для них тактическим ходом.
Да и могли разве серьезные игроки поверить, что без долгих тренировок и
спарингов команда "с листа" сыграет "дубль вэ"?
Спартаковцы, однако, рискнули на преобразование. Сумели уговорить Андрея
Старостина из центра полузащиты отодвинуться к своей штрафной площадке. И
принять на себя всю тяжесть с неудержимо мощным Лангарой, забившим в игре с
"Динамо" больше всех мячей.
Баски растерялись, столкнувшись с вариантом трех защитников впервые за все
матчи в СССР.
В пору, когда модным стало опровергать все мифы советской эпохи, в том
числе и футбольные, успех "Спартака" ставился уж под такое злопыхательское
сомнение, что из чувства противоречия снова хотелось повязать красный
галстук и услышать сигнал горниста.
В сомнениях есть определенный резон. Но 6:2- это 6:2. Совсем уж за уши к
такому результату не притащишь. Счет, разумеется, не по игре. Просто
порядок бил класс - и у несколько занесшихся от уже одержанных побед гостей
сдали нервы, им бы спешить отыгрываться после возмутившего их пенальти в
ворота Бланке, а они не спешили прервать пререкания с рефери. И спратаковцы
чутко уловили охватившую вдруг больших мастеров растерянность. Голы ими
забивались теперь сникшим, сдавшимся, а не яростно сопротивлявшимся.
Порядок бил класс. Но честно ли, по-спортивному ли отказывать в классе
Григорию Федотову, наверняка не уступавшему ни в чем тогда мировым звездам
и влепившему баскам первый гол метров с тридцати под таким острым углом,
что сразу же выбило гостей из колеи? Или Андрею Старостину, в непривычной
для себя роли не стушевавшемуся перед Лангрой? Или вратарю Анатолию
Акимову, подтвердившему, что оценки, данные ему за новогодний матч на "Парк
де Пренс", нисколько не завышены? Или Болгару, вколотившему баскам целых
три гола?
Мемуаристы выдают этот матч за последний-решительный, завершивший серию. На
самом деле турне после "незапланированного" поражения баски продолжили еще
в Киеве, Тбилиси, где сыграли дважды, и в Минске. И побеждали везде. Им
равных в тридцать седьмом году не было...
Александр НИЛИН

Первая сборная СССР
В 1946 г. Советский Союз выступал в ФИФА и получил право встречаться со
всеми иностранными командами (любительскими и профессиональными, клубными и
сборными), участвовать в любых международных турнирах, устраиваемых под
эгидой ФИФА или с ее одобрения. Однако до 1952 г. это право прак ... Читати далі »